Відкритка на весілля

Хотілки

Резиновий коврик, що самовідновлюється від Dovecraft, формату А4 або більшечкий)

Можна придбати тут

Набір паперу Love Letters, 15х15см, 64 аркуші, двост. з гліт.

Вишивка

Сьогодні я закінчила вишивати свою першу роботу... Вийшло не зовсім так як хотілось і нитки підібрала трохи не ті, але мені сподобалось і думаю надалі буде виходити краще... Вишивка не в подарунок, а для себе на згадку про цей щаливий день 29.10.2011р.:)

Різдвяні історії

Хоча до зими ще далеко, але я так обожнюю новорічні свята, тому в любий час, незважаючи на пору року на мене може нахлинути такий святковий і новорічний настрій, тому хочу розмістити тут різні різдвяні історії, які знайшла в інтернеті, а потім можливо і свої....

                                                      ХАТИНКА НА КРАЮ ВУЛИЦІ

 Олеся поверталася додому зі школи. Сьогодні був останній навчальний день у цьому семестрі. Увечері для дітей влаштують новорічне свято. Але вона на нього не піде – задавнена простуда їй добряче дошкуляла, і єдине, про що дівчина зараз мріяла – це гарячий чай із медом і тепла ковдра. Ковдру з овечої вовни для неї пошила бабуся, коли ще була жива. Це була майже єдина пам’ятка, не враховуючи декількох світлин, яка залишилася в Олесі від неї. Оскільки Олеся була сиротою, бабуся її виховувала сама, а кілька років тому померла і вона…

Удома дівчину ніхто не чекав, і поспішати було нікуди – все одно доведеться на самотині пересидіти всі свята та довгі зимові канікули – але Олесі чомусь дуже хотілося додому. Відпочити від шуму, гаму шкільних коридорів, від учнівських зошитів і своєї червоної ручки, від пронизливого звуку дзвоника і… від тих зверхніх поглядів. Зверхньо на Олесю дивилися всі – починаючи від директорки та вчительок і закінчуючи модницями зі старших класів.

Олеся була чудовим педагогом і безмежно любила свою роботу. Проте вона була бідною і мала обмаль одягу – а такого в провінційній школі не пробачали. І учениці, й учительки одна наперед одної викуповували модні вбрання і хизувалися ними, пихато проходжаючись по коридорах на перервах.

Олеся ж мала дві добротних, але достатньо зношених, поторсаних кофтини, дві спідниці та старенькі підтоптані черевички. Усе було чистим і акуратним, але віддавало позаторішньою (чи тільки позаторішньою?!) модою, провінційністю (а в глибинці ж так ненавидять власну провінційність і не сприймають її у комусь, намагаючись бути нібито непричетними до «сільських манер») і убозтвом.

Олеся і сама була не проти оновити свій скромний гардероб, проте всі заощадження змушена була віддавати банку –